Інтерактивна гра для учнів 5 класу

Чи знаєш ти частини мови? Перевір себе!

Для учнів 9 класу

Чи впливає ім’я на характер людини?


Люди різняться не лише за своєю зовнішністю, характером, походженням, але й за іменами, прізвищами, по батькові. До речі, ці складники називають особовою назвою. Іван Якович Франко писав в одній роботі, що особова назва – вірний товариш, що супроводжує нас усе життя. Однак мало хто знає походження свого імені та його значення.

Імена людей – це часточка історії кожного народу. У них відображене все: побут, і вірування, і сподівання, і фантазія, і художня творчість. З раннього дитинства й упродовж усього життя жодне слово людина не чує так часто, як своє ім’я.

Більшість антропологів уважає: ім’я може впливати на особистість і, як наслідок, визначати деякою мірою долю кожного. Залежно від цього треба дуже обережно й відповідально підходити до вибору імені. Не бажано називати дитину на честь героїв улюблених телесеріалів чи іменем одного з батьків.

Обираючи ім’я, потрібно також зважати, якою мірою воно суголосне з іменем по батькові. Існують такі сполучення, що звучать досить смішно або їх важко вимовляти. Що ж , можливо, ім’я спрямовує нас, але людина сама повинна визначати мету й спосіб власного життя, гідно несучи своє наймення як своєрідну емблему особистості.

За Н. Гамаюновою (180 слів)

Перевірте себе! (Для учнів 9 класу)

Джуринський водоспад

          Джуринський водоспад – одне з неповторно красивих місць України. Це найбільший рівнинний водоспад Європи, який має шістнадцять метрів заввишки. Тече він біля села Нирків на Тернопільщині.

           До речі, ця пам’ятка виникла завдяки втручанню людини. Як свідчать перекази, колись неподалік теперішнього водоспаду стояв неприступний Червоногрудський замок графині Любомирської. У цьому місці річка Джурин, що текла по своєрідному каньйону, робила закрут, омиваючи півострів, на якому височів палац. Місцина ця була невимовно красивою: могутні дерева та чисті води, спів птахів і горді лісові мешканці – усе це було схоже на справжній райський куточок. Саме тому, мабуть, багато хто хотів загарбати цю територію. Після невдалої тривалої облоги турки вирішили повернути русло річки, відкриваючи собі підступ до не скореного ними замку. Ось так утворився Джуринський водоспад. Підтвердження цієї легенди – безводний, порослий де-не-де віковічними деревами глибокий рів навколо руїн фортеці.

            Особливе враження ця місцина справляє на початку зими, коли на стежці до водоспаду крізь білосніжну ковдру проступає вогненно-червоний ґрунт, а прозора вода стікає по оксамитовому зеленому килиму з моху.

                                                                                                                      За А. Клімовим (160 слів)

Тиждень української мови та літератури

Цьогоріч тиждень української мови та літератури співпав із Шевченківськими днями, тому більшість заходів, що проводились, були присвячені великому Кобзареві .

Розпочався тиждень із урочистої лінійки у понеділок, на якій вчитель української мови Юлія Краска оголосила план заходів, а також прокрутила учням відеоролик «Цікаві подробиці про українську мову».

Наступний захід відбувся у вівторок – літературно-музична композиція «Стежками Кобзаря».

У четвер ми влаштували конкурс читців поезії Тараса Шевченка. Участь взяли учні 1 – 7 класів. Найбільше учасників було з 3 та 5 класів. Молодці! Згідно з підсумками, найкращими читцями поезії визнано учениць 6 класу Кароліну Галась, яка дуже проникливо  прочитала напам’ять «Русалку», а також Вікторію Бекаш із прекрасним виконанням вірша «Розрита могила». Щиро дякуємо усім учасникам та вітаємо переможців!!!

В той же день ми влаштували такий собі флешмоб «Мій Кобзар». Попросили дітей принести з собою Кобзарі та зробили спільну фотографію. Цікаво було побачити різні видання цієї книги, різне оформлення. Хтось знайшов удома видання  ще 1961 року, а хтось приніс новесенький з яскравою палітуркою Кобзар.

Протягом року діти працюють і назбирується багато цікавих матеріалів з різних предметів. Тож в рамках тижня мови і літератури оформили ще й куточок зарубіжної літератури , де були виставлені найкращі ілюстрації учнів до творів зарубіжної літератури. 

Дякуємо усім хто доклав зусиль до проведення предметного тижня та, звичайно, найактивнішим учасникам – нашим учням.  

Стежками Кобзаря

В перші березневі дні ми вшановуємо пам'ять великого українського поета – Тараса Шевченка.  Наші учні та вчителі беруть участь у різноманітних заходах, які проводяться в школі, Народному домі, бібліотеці.

       Цього року учні школи також стали активними учасниками концерту в Будинку культури, взяли участь у флешмобі біля пам’ятника Тарасові Шевченку.

       У школі ж відбулася літературно-музична композиція «Стежками Кобзаря». Залучено було учнів від 1-го до 9-го класів. Були інсценізації творів Кобзаря: «Тополя» та  «Великий льох», сценка «Тарас і Оксана». Вчитель музики Ганна Романівна Шклянка навчила дітей дуже багато гарних пісень, що зробило захід яскравим і насиченим.

       Висловлюємо подяку всім учасникам та організаторам заходу, а також нашому звукооператору пану Володимиру. 

Вихідний у місті Лева

          Вихідні 8 – 11 березня ми провели не лише приємно, але і з користю.

           9 березня в день народження Тараса Шевченка ми з учнями 9 класу відвідали виставу «Назар Стодоля», що відбулась у Львівському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької. Вистава дуже сподобалась. Вразила досконала акторська гра, чудово підібрані костюми ,декорації. А найбільше  - загальна атмосфера, динамізм, що тримав в напрузі до останньої сцени. Майже усі діти вперше відвідали театр, тож отримали незабутні враження і море позитивних емоцій.

           Оскільки сама п’єса відбувалася ввечері, ми мали час погуляти містом. Тож встигли покататись на ковзанах,  піднятися на міську ратушу, поблукати вуличками старовинного міста. І, звичайно, зробити багато світлин на пам'ять.

Вечір зустрічі з випускниками

Промчиться час на сірому коні,
Років тягар зваливши нам на плечі.
В якій би не були ви стороні,
Прийдіть до школи в цей чудовий вечір.

           Перша субота лютого – фантастичний день! Кожна людина має шанс на один вечір чи ніч повернутися в дитинство. А потрібно для цього небагато – завітати до школи на вечір зустрічі з випускниками. Цього року і наші випускники мали таку можливість. Завдячуємо цим Ганні Романівні Шклянці, яка ініціювала та організувала такий вечір. Вчителі та учні підтримали ініціативу та взяли активну участь у підготовці заходу. Надалі постановили щороку організовувати зустріч з випускниками в першу суботу лютого.
         

 У школі зібралися не дорослі чоловіки та жінки, а юні хлопчики й дівчатка, точно, як на тих старих фотографіях з відеоролика, що змонтувала Ольга Володимирівна Покотило. В залі панувала тепла дружня атмосфера, наповнена спогадами та чудовим настроєм. І дарма, що багато з них закінчували ще стару школу, адже школа – це не мури, як сказав наш директор, школа – це вчителі та учні, які на певний час стають однією родиною. Будівлі з часом руйнуються, на їх місці постають нові. А ностальгія за безтурботними дитячими роками залишається з нами назавжди. На вечір зустрічі з випускниками збираються, щоб побачитись зі своїми однокласниками, друзями та вчителями, згадати шкільні роки, цікаві моменти, перші дитячі захоплення і просто відчути себе знову хоч на мить дитиною.
            Вели святкову програму наші вчителі: Наталія Степанівна Коць та Ольга Володимирівна Покотило. Не відбулося б нічого і без дітей. Усі старшокласники взяли активну участь у дійстві: підготували веселі сценки, розучили нові пісні, надули кульки та допомогли прикрасити сцену, за що ми їм дуже вдячні. Ну і, звичайно ж, дякуємо гостям – випускникам Переспівської школи, – які доповнили свято своєю присутністю, оплесками, теплими словами вдячності.
             

Приємно було вітати в школі вчителів, які вже вийшли на заслужений відпочинок: Марію Степанівну Дубик, Тетяну Іванівну Притулу, Любов Андріївну Іванчину та Ганну Олександрівну Черечін. На жаль, не всі змогли прибути, хтось за станом здоров’я, чи сімейними обставинами.
                Хвилиною мовчання згадали наших колишніх вчителів та учнів, які відійшли у вічність…
                 Наше свято не було б настільки повним без звукового оформлення. Тож виносимо подяку пану Володимирові Мацюку, який люб’язно погодився нам у цьому допомогти.
                  Від нині такі заходи, сподіваємося, стануть традицією і наступного року чекаєм ще більше гостей. Не обов’язково чекати «круглої дати», щоб прийти на зустріч з однокласниками. Пам’ятайте, що життя коротке і в ньому треба встигнути не лише працювати, а й ЖИТИ!