У Всесвітній день поезії букет улюблених віршів

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

                          Ліна Костенко
 



                             

ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ

Старосвітська балада

Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.

Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя,
і жене його у спину
сірий маятник життя, —

щоб не вештав уночі
                                                                                   при Господній при свічі,
                                                                                   щоб по світі не тинявся
                                                                                   із янголом на плечі.

                                                                                    Віє вітер вировий,
                                                                                    виє Ірод моровий,
                                                                                    маятник все дужче бухка,
                                                                                    стогне янгол ледь живий…

                                                                                   А він йде і йде, хоча
                                                                                   вже й не дихає свіча,
                                                                                   лиш вуста дрижать гарячі:
                                                                                   янголе, не впадь з плеча.

                                                                                                Іван Малкович

Ну скажи — хіба не фантастично,

Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг!
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Буду Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я...
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.

                  Василь Симоненко

Нехай кожен день буде День щастя!

Сьогодні День щастя. Що воно таке, те щастя? Скільки людей - стільки відповідей. Комусь постійно чогось не вистачає "до повного щастя". А хтось почувається щасливим, подивившись на небо чи зробивши ковток чистої води. Думаю, що бути щасливим можна навчитися. Просто треба цінувати те, що маєш. Не виходить? Спробуйте уявити, що ви втратили щось чи когось важливого вам. Спробуйте уявно пережити це, відчути біль втрати. В житті багато речей, які ми цінуємо втрачаючи. Такий психологічний тренінг допоможе відчути себе щасливою людиною. Навчитися відчувати щастя можна і завдяки правильно підібраним книгам, фільмам, музиці. Недавно познайомилася із творчістю чудової канадської письменниці Люсі-Мод Монтгоммері. Героїня її романів - Енн - весела, життєрадісна, романтична дівчина з багатою уявою, на долю якої випало чимало випробувань, та вона не перестала радіти життю. Дівчинка змалку уміла бути щасливою, вона просто уявляла те, чого їй не вистачало. Такі книги залишають приємний "післясмак", пробуджують бажання жити, радіти, вселяють надію.

Ювілей Ліни Костенко

19 березня свій ювілей святкує велика українська письменниця Ліна Костенко, яка належить до когорти шістдесятників. Не одне покоління зачитувалося її поезіями, мало того,  багато людей називають її улюбленою поетесою. Пані Ліна має особливий талант, її поетичне слово надзвичайно влучне, красиве, зачіпає найтонші порухи людської душі. Письменниця завжди була активним громадським діячем, ніколи не стояла осторонь важливих подій у державі. Коли не допомагало слово, протестувала мовчанням. Її мовчання говорило більше, ніж слова.

 Ліна Костенко – класик української літератури. Хоча сама не любить, коли її так називають. Не вважає себе класиком, бо, хоч і має за плечима багатолітній стаж письменницької праці, та лише кілька років тому почала писати прозу. Після кількох поетичних збірок, роману у віршах «Маруся Чурай» та поеми «Берестечко», після 11-ти років мовчання у 2010 році вийшов  перший прозовий роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшого». Роман став лідером продажу серед українських книжок 2011 року. Твір читачі розібрали на цитати. Під час однієї із зустрічей з читачами в рамках туру на підтримку нового роману Ліна Костенко зізналася, що не перестає писати. Що ж, сподіваємось, пані Ліна скоро потішить своїх шанувальників новими творами.

Сьогодні хочеться згадати щось особливе, улюблене з творчості Ліни Костенко. Важко вибрати, коли кожен рядочок, наче перлина у намисті. Але для мене особливою є поезія "Крила"

              

                КРИЛА

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.

Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина..

А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.

А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,

А з правди, чесноти і довір’я.

У кого - з вірності у коханні.

У кого - з вічного поривання.

У кого - з щирості до роботи.

У кого - з щедрості на турботи.

У кого - з пісні, або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає...

А крила має. А крила має!

Дякуємо Вам, пані Ліно, за те, що даруєте крила…

                      Ліна Костенко передала гуманітарну допомогу та книжки в зону АТО

Неопублікований вірш Ліни Костенко:



І жах, і кров, і смерть, і відчай,
 І клекіт хижої орди
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми,а завтра – ви.

З днем народження, Тарасе!

201 рік минає сьогодні від Твого дня народження. А Ти все продовжуєш хвилювати, збурювати, підіймати свій народ до нових звершень, до боротьби. Нема Тобі, певно, спокою і на тім світі... Не спи, Тарасе. Ще не всі твої заповіти виконано. Ще ворог не покинув Нашої землі. Не спи, Тарасе, бо Тобі ж не однаково, я знаю. Не спи ніколи в наших душах. Дай нам частинку Свого вогню любові до України. Навчи нас любити Її так, як любив Ти. Я знаю, Ти можеш, бо Ти - наш сучасник. З днем народження, Тарасе!

                                     Ідеал виховання особистості у творчості Шевченка

У вінок Кобзареві

Садок вишневий коло хати,

Прозоре небо голубе,

Співають весело малята:

«Тарасе, любимо Тебе!»



Цвітуть на луках рясно квіти,

Стрічають радісно зорю,

Сюди приходять часто діти,

Вінок сплітають Кобзарю.



                     Вільхова Вікторія

                     учениця 5 класу

                      Переспівської ЗШ I - II ст.


                      10.03.2014р.

Ф.Шопен Весняний вальс

                                        Джерело: www.youtube.com/watch?v=J4aWTmcdvP4

Вітаю усіх з настанням весни!

Т. Шевченко

Встала весна

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.

А на полі жайворонок,
Соловейко в гаї -
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають.

                                                                    Леся Українка
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню, дзвінку, голосну,
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

                                                                                      

І.Франко

Навесні
Надійшла весна прекрасна,
Многоцвітна, тепла, ясна,
Ніби дівчинка в вінку.

Ожили луги, діброви,
повно гомону, розмови
І пісень в чагарнику.

Д.Павличко                                                       

Весна
До мого вікна
підійшла весна,
розтопилася на шибці
квітка льодяна.

Крізь прозоре скло
сонечко зайшло
і поклало теплу руку
на моє чоло.

Видалось мені,
що лежу я в сні,
що співає мені мати
золоті пісні.

Ліна Костенко

Блискоче ніч перлиною Растреллі.              
З гори збігає Боричів узвіз.
І солов'ї, пташині менестрелі,
всю ніч доводять яблуні до сліз.

Цвіте весна садами молодими,
шумлять вітри, як гості з іменин.
В таке цвітіння, князю Володимире,
тобі неважко бути кам'яним?