Ювілей Ліни Костенко

19 березня свій ювілей святкує велика українська письменниця Ліна Костенко, яка належить до когорти шістдесятників. Не одне покоління зачитувалося її поезіями, мало того,  багато людей називають її улюбленою поетесою. Пані Ліна має особливий талант, її поетичне слово надзвичайно влучне, красиве, зачіпає найтонші порухи людської душі. Письменниця завжди була активним громадським діячем, ніколи не стояла осторонь важливих подій у державі. Коли не допомагало слово, протестувала мовчанням. Її мовчання говорило більше, ніж слова.

 Ліна Костенко – класик української літератури. Хоча сама не любить, коли її так називають. Не вважає себе класиком, бо, хоч і має за плечима багатолітній стаж письменницької праці, та лише кілька років тому почала писати прозу. Після кількох поетичних збірок, роману у віршах «Маруся Чурай» та поеми «Берестечко», після 11-ти років мовчання у 2010 році вийшов  перший прозовий роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшого». Роман став лідером продажу серед українських книжок 2011 року. Твір читачі розібрали на цитати. Під час однієї із зустрічей з читачами в рамках туру на підтримку нового роману Ліна Костенко зізналася, що не перестає писати. Що ж, сподіваємось, пані Ліна скоро потішить своїх шанувальників новими творами.

Сьогодні хочеться згадати щось особливе, улюблене з творчості Ліни Костенко. Важко вибрати, коли кожен рядочок, наче перлина у намисті. Але для мене особливою є поезія "Крила"

              

                КРИЛА

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.

Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина..

А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.

А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,

А з правди, чесноти і довір’я.

У кого - з вірності у коханні.

У кого - з вічного поривання.

У кого - з щирості до роботи.

У кого - з щедрості на турботи.

У кого - з пісні, або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає...

А крила має. А крила має!

Дякуємо Вам, пані Ліно, за те, що даруєте крила…