Вечір зустрічі з випускниками

Промчиться час на сірому коні,
Років тягар зваливши нам на плечі.
В якій би не були ви стороні,
Прийдіть до школи в цей чудовий вечір.

           Перша субота лютого – фантастичний день! Кожна людина має шанс на один вечір чи ніч повернутися в дитинство. А потрібно для цього небагато – завітати до школи на вечір зустрічі з випускниками. Цього року і наші випускники мали таку можливість. Завдячуємо цим Ганні Романівні Шклянці, яка ініціювала та організувала такий вечір. Вчителі та учні підтримали ініціативу та взяли активну участь у підготовці заходу. Надалі постановили щороку організовувати зустріч з випускниками в першу суботу лютого.
         

 У школі зібралися не дорослі чоловіки та жінки, а юні хлопчики й дівчатка, точно, як на тих старих фотографіях з відеоролика, що змонтувала Ольга Володимирівна Покотило. В залі панувала тепла дружня атмосфера, наповнена спогадами та чудовим настроєм. І дарма, що багато з них закінчували ще стару школу, адже школа – це не мури, як сказав наш директор, школа – це вчителі та учні, які на певний час стають однією родиною. Будівлі з часом руйнуються, на їх місці постають нові. А ностальгія за безтурботними дитячими роками залишається з нами назавжди. На вечір зустрічі з випускниками збираються, щоб побачитись зі своїми однокласниками, друзями та вчителями, згадати шкільні роки, цікаві моменти, перші дитячі захоплення і просто відчути себе знову хоч на мить дитиною.
            Вели святкову програму наші вчителі: Наталія Степанівна Коць та Ольга Володимирівна Покотило. Не відбулося б нічого і без дітей. Усі старшокласники взяли активну участь у дійстві: підготували веселі сценки, розучили нові пісні, надули кульки та допомогли прикрасити сцену, за що ми їм дуже вдячні. Ну і, звичайно ж, дякуємо гостям – випускникам Переспівської школи, – які доповнили свято своєю присутністю, оплесками, теплими словами вдячності.
             

Приємно було вітати в школі вчителів, які вже вийшли на заслужений відпочинок: Марію Степанівну Дубик, Тетяну Іванівну Притулу, Любов Андріївну Іванчину та Ганну Олександрівну Черечін. На жаль, не всі змогли прибути, хтось за станом здоров’я, чи сімейними обставинами.
                Хвилиною мовчання згадали наших колишніх вчителів та учнів, які відійшли у вічність…
                 Наше свято не було б настільки повним без звукового оформлення. Тож виносимо подяку пану Володимирові Мацюку, який люб’язно погодився нам у цьому допомогти.
                  Від нині такі заходи, сподіваємося, стануть традицією і наступного року чекаєм ще більше гостей. Не обов’язково чекати «круглої дати», щоб прийти на зустріч з однокласниками. Пам’ятайте, що життя коротке і в ньому треба встигнути не лише працювати, а й ЖИТИ!