Літо!!! :)

Що означає для вас літо? Певно, це якесь чарівне слово, бо воно у всіх викликає усмішку. Адже літо - це... ранкова роса, теплі місячні ночі, полуниця з грядки, лілії, троянди, ромашки, перші кульбабки, запашні трави, канікули, відпустка, подорожі, зустрічі з друзями, пікніки, вечірня прохолода і денна спека, черешні, пахучі абрикоси, морозиво, синє небо, літня
гроза, походи в ліс, риболовля, купання в річці, запах липи...


Ви знаєте, як липа шелестить
у місячні весняні ночі?

Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї?
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов'ї…
"Я твій" — десь чують дідугани,
А солов'ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

                                       Павло Тичина

Свято Воскресіння Господнього

Христос Воскрес! Радійте, діти,

Біжіть у поле, у садок,
Збирайте зіллячко і квіти,
Кладіть на Божий хрест вінок.

Нехай бринять і пахнуть квіти,
Нехай почує Божий рай,
Як на землі радіють діти
І звеселяють рідний край.

На вас погляне Божа Мати,
Радіючи, з святих небес…
Збирайтесь, діти, нум співати:
Христос Воскрес! Христос Воскрес!

     

                           Леонід Глібов  

Чорнобиль - чорний біль

30 років пам'яті

МАТЕРИНСЬКА ПІСНЯ З ЧОЛОВІЧОЇ ДУШІ

Не дітись, не дітись мені від вогню!
О ноче, ночуй мене! Днюй мене, дню!
Куди не піду я, мов кінь вороний,
Мене здоганяє сам хрест вогняний.
Пекучий, палючий — на всі небеса,
І падає з нього вогненна роса,
Бо небо роздерто, і думи роздерті,
Три чисниці, може, лишилось до смерті,
Той огненний хрест, а на ньому і в нім
Палає мій син у кільці вогнянім,
Бо атомні цвяхи засаджено в руки,
Бо губи горять од пекельної муки...
Лиш я намагаюсь до нього іти,
Тікає він геть в несусвітні світи,
Лиш я намагаюся вирвати сина,
Де мучить його вогняна хуртовина,
Я прагну до нього — він прагне від мене,
І котиться німбом те коло вогненне...
Тоді я тікаю від нього — і він
За мною женеться хрестом навздогін.
Куди не ступлю я, мов кінь вороний,
Мене здоганяє сам хрест вогняний,
Клекоче, стукоче у дивні копита,
Дорога роз'юшена слізьми побита,
Пробита, цвяхована тяжко слізьми...
На вічній дорозі розіп'яті ми...

              З поеми Івана Драча "Чорнобильська Мадонна"

Весняна толока

У п'ятницю, 15 квітня, відбулася 
весняна толока.Учні Переспівської ЗШ разом із вчителями, адміністрацією школи та техпрацівниками прибрали шкільну територію, а також узбіччя дороги вздовж села. Сільський голова організував вивіз сміття, це значно полегшило роботу. Посприяла нам і погода, що виявилася доволі ясною та теплою.

Послухаю цей дощ...

(навіяно погодою)

Ліна КОСТЕНКО

* * *
Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть.

***

Всесвітній день захисту лісів

Обступи мене, ліс, як в легенді про князя Хетага,

коли й кінь був убитий, і він уже ледве брів.
Осбтупи мене, ліс! Хай зупиниться вся ця ватага,
хай удариться люттю об спокій твоїх стовбурів.

Я побуду з тобою. Я тихо з тобою побуду.
Нахилися до мене і дай мені жменьку суниць.
Подивлюся на сонце. Поклонюся знайомому дубу.
Розпитаю, як справи у сосен, і звірів, і птиць.

Хай погоня підожде, усі ці жорстокі і тлусті.
Я нікуди не дінусь. Я долю свою прийму.
А коли я, беззбройна, їм потім вийду назустріч,
то вони позадкують, самі не знають чому.

                                              Ліна Костенко

День народження Ліни Костенко

Сьогодні день народження улюбленої поетеси кількох поколінь - Ліни Василівни Костенко. Її твори давно розібрали на цитати, їх повсюди пишуть, читають, навіть співають. Можемо впевнено стверджувати, що Ліна Костенко - сучасний класик і не лише української літератури, бо твори поетеси перекладено багатьма мовами світу.  Крім того, пані Ліна є почесний професором Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Вона ніколи не стояла осторонь життя своєї країни. Її мовчання було промовистішим за слова. І зараз, як зізналася в одному інтерв'ю донька Ліни Костенко Оксана Пахльовська, вона продовжує плідно працювати і, можливо, невдовзі потішить нас новими віршами та прозою. Що ж, з нетерпінням чекатимемо. А нашій улюбленій пані Ліні побажаємо міцного здоров'я, довголіття, сили, натхнення та мирного неба.
І наостанок, звісно ж, поезія. Цікаво втілено думку про швидкоплинність невблаганного часу у вірші "Три принцеси".

Три принцеси 
Немов чарівні декорації –
жасмин, троянди і бузок.

Кузини мамині, три грації,
як три принцеси із казок.

Які ж вони були вродливі,
три Лади-Лебеді тоді!
І трішки-трішки вередливі,
і дуже-дуже молоді.

До них у гості ми приходили,
вони жили через город.
О тихий сад мойого подиву,
де сливи звалися ренклод!

Де шпак літає,
сойка літує,
принцеси ходять серед клумб...
А їх давно вже переслідує
страшний безжалістний чаклун.

Він поселився в домі їхньому,
під зорепадом жолудів.
Колись я ввечері приїхала
і чула, як він шарудів.

В тому годиннику з зозулькою
він причаївся у кутку.
Вона з віконечка вигулькує,
ніяк не вимовить:
«Ку-ку!»
Над тою гиркою деркучою
вже й не ворушиться вона,
бо хтось підкручує, підкручує
залізні вуса чаклуна...

Стоять садів квітучі повені.
А я зайти туди боюсь.
Там три принцеси зачаровані
у сивих зморщених бабусь.