Сьогодні день народження улюбленої поетеси кількох поколінь - Ліни Василівни Костенко. Її твори давно розібрали на цитати, їх повсюди пишуть, читають, навіть співають. Можемо впевнено стверджувати, що Ліна Костенко - сучасний класик і не лише української літератури, бо твори поетеси перекладено багатьма мовами світу. Крім того, пані Ліна є почесний професором Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Вона ніколи не стояла осторонь життя своєї країни. Її мовчання було промовистішим за слова. І зараз, як зізналася в одному інтерв'ю донька Ліни Костенко Оксана Пахльовська, вона продовжує плідно працювати і, можливо, невдовзі потішить нас новими віршами та прозою. Що ж, з нетерпінням чекатимемо. А нашій улюбленій пані Ліні побажаємо міцного здоров'я, довголіття, сили, натхнення та мирного неба.
І наостанок, звісно ж, поезія. Цікаво втілено думку про швидкоплинність невблаганного часу у вірші "Три принцеси".
Три принцеси
Немов чарівні декорації –
жасмин, троянди і бузок.
Кузини мамині, три грації,
як три принцеси із казок.
Які ж вони були вродливі,
три Лади-Лебеді тоді!
І трішки-трішки вередливі,
і дуже-дуже молоді.
До них у гості ми приходили,
вони жили через город.
О тихий сад мойого подиву,
де сливи звалися ренклод!
Де шпак літає,
сойка літує,
принцеси ходять серед клумб...
А їх давно вже переслідує
страшний безжалістний чаклун.
Він поселився в домі їхньому,
під зорепадом жолудів.
Колись я ввечері приїхала
і чула, як він шарудів.
В тому годиннику з зозулькою
він причаївся у кутку.
Вона з віконечка вигулькує,
ніяк не вимовить:
«Ку-ку!»
Над тою гиркою деркучою
вже й не ворушиться вона,
бо хтось підкручує, підкручує
залізні вуса чаклуна...
Стоять садів квітучі повені.
А я зайти туди боюсь.
Там три принцеси зачаровані
у сивих зморщених бабусь.
Немає коментарів:
Дописати коментар