160 років від дня народження Івана Франка

Івана Яковича Франка ми знаємо насамперед як письменника, автора такого відомого циклу казок, як "Коли ще звірі вміли говорити", дітям відомі його "Лис Микита" (хоч це і не зовсім дитячий твір, погодьтеся), "Фарбований лис", "Лисичка і Журавель", "Грицева шкільна наука". Поціновувачі української пісні не раз наспівують Франкові рядочки, як от: "Ой ти дівчино, з горіха зерня", "Червона калино, чом у лузі в'єшся?", "Чого являєшся мені у сні?". Франко є автором славнозвісного і забороненого тогочасною владою гімну "Не пора, не пора...", який був одним із найпопулярніших українських гімнів XX століття.

Та осягнути усю велич цієї непересічної постаті неможливо. Говорили, що він випередив свій час. Та зараз можна сказати, що не лише свій. Хіба ми не здавались би нікчемними поруч з людиною, котра знає 14 мов, перекладає українською з 48-ми, у тому числі із східних. Він не лише письменник, а й поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч, доктор філософії , дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка, почесний доктор Харківського університету.

28 травня цього року минуло сто років з дня смерті великого Каменяра, а ми до нього досі не доросли. Мало хто може за життя осягнути понад 100 томів літературної спадщини митця. Тож маємо справді чим пишатися, куди рости і в кого вчитися.

А ще Іван Якович завжди носив вишиванку :)