Школа як найманий працівник (що потрібно,щоб діти хотіли вчитися?)

   

  Цього літа потрапила мені до рук цікава книжка ( завдяки моїй любій племінниці Надійці) професора Гарвардської школи бізнесу Клейтона Крістенсена "Як ви збудуєте своє життя?".  У ній авток крізь призму бізнес-ідей показує можливості для досягнення цілей, які ставить перед собою кожна людина: побудова кар'єри, щасливі сімейні стосунки, гармонійне виховання дітей. В одному із розділів є пункт - "Школа як найманий працівник". Нижче наводжу уривок даного пункту.
       "Ми всіляко урізноманітнюємо середню освіту - даємо дітям обирати фахові предмети, застосовуємо нові технології, запроваджуємо ігровий підхід - і загалом удосконалюємо взаємодію з учнями, але це, здається, не дуже допомагає.
         Чому? Відповідь ховається в розумінні, які саме завдання постають перед учнями і як вони можуть "найняти" школ для допомоги у виконанні цих завдань.
         Ми з колегами дійшли такого висновку: відвідування школи не допомагає учням уникнути труднощів чи виконати завдання, які вони пред собою бачать. Якщо копнути глибоко, перед дітьми щодня стоїть два завдання: по-перше, почуватися успішними; по-друге, знайти друзів чи хоча б товариство. Якщо поглянути на ці завдання, стає зрозуміло, що школа не так і часто дає їм потрібний результат. Якщо ж казати чесно, школи найчастіше організовані так, щоб учні почувалися невдахами.  Проблема в тому, що успішними в шкільних стінах почуваються одиниці.
         Наша система освіти самовдосконалювалася в тих аспектах, які аж ніяк не співвідносилися із завданнями, що постають пред учнями. Немає в цьому світі сили, яка переконала б дітей старатися в класі тільки тому, що вони повинні старатися. Ми повинні запропонувати дітям досвід перебування в школі, який долпомагатиме почуватися успішними й підтримувати товариські стосунки з однолітками.
          У школах, де для кожного учня атмосфера пронизана відчуттям успіху, майже немає прогульників. Коли навчання побудоване так, щоб дарувати відчуття успіху, діти легко засвоюють найскладніший матеріал - саме тому, що школа виконує поставлене перед нею завдання."
           Ось така думка. Потрібно давати те, чого від нас очікують: сприяти створенню ситуації успіху і дружньої атмосфери. Підсвідомо, мабуть кожен вчитель теж прагне цього, але оскільки на вчителя зусібіч тиснуть, вимагають навченості, вчитель починає тиснути на учнів. За 45 хвилин має встигнути опитати, пояснити, закріпити новий матеріал (нерідко досить об'ємний). Правду кажучи не завжди помічаємо в якому стані і настрої наші учні. А саме вони - це ті, для кого і заради кого ми працюємо. Не програма-методисти-міністри, а діти:)